Хто хоч раз у житті побував на піднебесних вершинах Українських Карпат, кому пощастило скупатися в чарах цього казкового довкілля, тому вже не звільнитися з полону приємних вражень від воістину Божих дарів! Невипадково чотири роки поспіль студенти і працівники філологічного факультету на Різдвяні свята вирушають у путь – в обійми чарівних Карпат! Шлях донбаських мандрівників пролягає через усю неньку Україну – від сходу до заходу… Перша зупинка – Львів. За кількістю історико-архітектурних пам’яток місто Лева посідає перше місце в Україні: ансамбль «Площа Ринок», палаци, арсенали,собор св. Юра, костьоли, колегії, монастирі, церкви, музеї, театри… Не кожне око помістить повну панораму побаченого і вухо найдосконалішого слуху не охопить усю гаму почутого! Львів вимагає окремого вивчення..

Далі зупиняємось у місті, розташованому на березі р. Латориця. Історія міста щільно пов’язана з історією замку, який згадується 1393 р., коли угорський король Сигізмунд І подарував князю Федорові Коріятовичу місто Мукачеве. Це і замок «Паланок», і Святомиколаївський жіночий монастир, і готична каплиця св.Мартіна, і палац графів Шенборнів «Білий будинок», і міська ратуша…

Не залишилися поза увагою і м.Ужгород – центр Закарпатської області (замок-фортеця, Здвиженський кафедральний собор, будинок правління Ужанського комітету, садибний будинок у Радванці, дерев’яна Шелестівська Михайлівська церква, Горянська церква св. Миколая), і м.Хуст – перша столиця Закарпаття (руїни замку ХІ-ХІІІ ст., Миколаївська церква та Єлизаветинський костьол), і м.Тячів, і м.Виноградів. А ще мандрівники побували в с.Іза – центр лозоплетіння – село народних умільців по виготовленню традиційних і сучасних виробів із лози; дегустували різні види закарпатських сирів, які виготовляються за швейцарськими технологіями на заводі «Селиська сироварня»; здійснили екскурсію на оленячу ферму, а на вівцефермі «Бараново» поринули у світ наповнений неповторними смаками закарпатських делікатесів (сир, бринза, вурда); в с.Ділове доторкнулися до стели, на якій латиною викарбуваний напис, що українською означає: «Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним апаратом, що його виготовлено в Австрії та Угорщині, за шкалою меридіанів та паралелей установлено центр Європи. 1887». По дорозі на базу відпочинку заїхали в гості до Медовика та Винороба Куцина Юрія Івановича – організатора етнографічного музею «Калина 3 в 1» (музей гуцульського побуту, картинна галерея, ботанічний сад).

У селі Руська Мокра Тячівського району (база відпочинку «Діана») ливнем чудотворного натхнення обливають душу неповторні, не рукотворні композиції кожного окремого райського куточка, як стрімких вершин, так просторих плес їх схилів, глибоких долин, на диво кришталевих потічків, водограїв та бистрих річок. Могутні легені та невтомні ноги щиро дарують тут Карпати відпочиваючим. Здається, що не ходиш, а літаєш або плаваєш в океані фантастичної краси. Всі турботи буденщини наче поглинає забуття! Чого тут тільки не торкнешся, побачиш чи почуєш, – все пронизує Тебе світлом добра, просочує цілющим бальзамом. Це і катання на лижах і санчатах, і підйом на гору Кохання (1000метрів над рівнем моря) зі смаженням ковбаски на вогнищі, і шашлик у гірській колибі, і похід до джерельця живої, прісної водиці, яка не замерзає навіть у найхолоднішу пору, і купання в мінеральних ваннах… А ще на свята завітає Коляда з друзями, або можна відвідати вечорниці в «Колибі опришків», де біля воріт зустрічає газдиня із підносом, на якому хліб зі шкварками і горілочка. Вона ж одразу підніме настрій будь-кому, бо щиро радіє усім, хто навідується до неї.

Та й оповість і про опришків, що майстерно вирізьблені з дерева, і про Мукачівський замок, і пропушку, яку змайстрував опришок Пинтя, і про колибу, яка збудована так само, як колись сотні років тому з дерева, заліза та каменю; запросить за столи довкола ватри, що посередині колиби. І ось довгожитель Олекса відчиняє двері та три рази трубить в баранячий ріг на знак того, що вечорниці розпочинаються. Бере він до рук скрипку, і з цього моменту уже закрутить Вас барвистий вихор вечорниць. Дорослі і діти в мальовничих національних костюмах народними піснями під скрипку, баян і бубен пробудять радісні, щирі почуття та емоції. Дві нестримні куми своїми розповідями про сватання примусять реготати, а запальні танці витягнуть Вас із-за столів (до речі, якщо дуже хочеться з усіма танцювати, але ж не тямите як, то бліц-майстер-клас гарантовано долучить будь-кого до колориту автентичного танцю). За цим, як і годиться, треба добре та смачно поїсти. А ось уже і подано гарячі страви, серед яких не французькі, не іспанські і не італійські, а справжні закарпатські бограч та човлент і напій опришків. І ще 78-літній Олекса (цей Дідо-Всевідо), заграє на скрипці, дримбі та сопілці мелодії старовини, і в тих мелодіях Ви впізнаєте свою сутність, бо музика в усі віки відкриває людей такими, якими ми є насправді. І знову закрутять Вас веселі танці, співи, жарти, а головне – відкрите та невимушене спілкування!

Секрети закоханості й щастя від чарівної краси Карпат неодмінно відкриються усім бажаючим! Тож вирушайте наступного року з нами! У п’ятий ЮВІЛЕЙНИЙ заїзд!