ГОРБАЧУК ВАСИЛЬ ТИХОНОВИЧ

(27.04. 1929 – 25.12. 2013)

засновник філологічного факультету, професор кафедри української мови та літератури, кандидат педагогічних наук

В.Т. Горбачук народився 27.04. 1929 р. на Берестейщині (Білорусь), у селі Міжлісся Березівського району. У 1947 році зі срібною медаллю закінчив Березівську СШ № 1. Цього ж року вступив до Львівського державного університету ім. Івана Франка (нині Львівський національний університет ім. Івана Франка), який закінчив у 1952 році й розпочав учительську працю в Жолобівській СШ на Терпнопільщині. У школі керував літературним гуртком учнів 8-10 класів і методоб´єднанням словесників.

У жовтні 1953 р., після успішного складання конкурсних екзаменів, вступив до аспірантури, яку в 1959 році закінчив захистом кандидатської дисертації в Київському державному педагогічному інституті. Із 1956 року – викладач української мови у вищих навчальних закладах.

Із вересня 1973 р. В.Т. Горбачук – доцент кафедри мови і літератури Слов’янського державного педагогічного інституту (із 2002 р. – університет), а з вересня 1984 р. по серпень 1996 р. – завідувач кафедри української мови та літератури. У 1990 році В.Т. Горбачуку присвоєно вчене звання професора, і з вересня 1996 р. по квітень 1998 р. він був деканом філологічного факультету Слов’янського державного педагогічного інституту.

До останніх днів свого життя В.Т. Горбачук працював професором кафедри української мови та літератури Донбаського державного педагогічного університету, людиною, яка для філологічного факультету – ціла Епоха.

Науковий доробок Василя Тихоновича – це 133 наукові публікації, серед яких «Барви української мови», книжка для небайдужих до нашої історії, культури, мови. Сам автор називав її «своєю дитиною». Під його керівництвом працювала наукова школа: Н.В. Швидка, Т.М. Рудакова, Т.І. Ніколашина, С.М. Семанчак та ціла низка аспірантів та здобувачів.

В.Т. Горбачука нагороджено багатьма відзнаками за його внесок у розвиток вітчизняної педагогіки, зокрема знаком «Відмінник народної освіти УРСР» (1979 р.); медаллю «Ветеран праці» (1991 р.); Нагрудним знаком «Петро Могила» (2010 р.), Почесними грамотами Міністерства освіти України та Почесною грамотою Донецької обласної державної адміністрації, грамотами та подяками Слов´янського державного педагогічного інституту.

Був членом ученої ради філологічного факультету та університету. Є та назавжди залишиться членом Спілки журналістів України.

Увесь його життєвий шлях свідчить про якусь незбагненну силу українства. Його життя – це любов до України, до її народу, до праці, до простої людини.

Назавжди залишаться нам слова, що були його життєвим кредо: «Ніхто нам не допоможе – усе залежить від нас, берімося до чесної праці !!!».

Ректорат, профспілка працівників

та студентів, колектив

філологічного факультету

Донбаського державного

педагогічного університету

ОСТАННІЙ ЛИСТ

Свій лист адресую всім викладачам, студентам та співробітникам

Донбаського державного педагогічного університету

Дорогі друзі, шановні колеги! Ми вступаємо у Новий ювілейний 2014 рік. Це рік 75-річного ювілею нашого навчального закладу. З висоти часу й свого віку приємно спостерігати за змінами, що відбуваються. Велике задоволення маю, коли чую звістки про захисти докторських та кандидатських дисертацій, про відкриття спеціалізованої вченої ради та інші здобутки викладачів та студентів. Коли ми з дружиною у 1974 році переїхали у Слов'янськ, то професорів та доцентів в тодішньому інституті було менше ніж зараз на одному філологічному факультеті.

Майже двадцять років тому, я був одним з ініціаторів відновлення філологічного факультету у нашому виші, бо саме це було дуже потрібною справою для нашого регіону. Мені приємно, що я мав відношення до цієї великої роботи й новому філологічному факультетові вдалося стати одним з найчисленніших та найяскравіших в Україні. Сьогодні перепрошую в тих, кого це, можливо, неприємно торкнулося свого часу, дякую побратимам і соратникам, колективу кафедри української мови та літератури, на плечі яких впав головний тягар роботи та чия підтримка дозволила мені не тільки розпочати Велику справу, але й гідно завершити її. Тож, святкуючи ювілей, є багато славних сторінок, які варто згадати.

Особлива вдячність тим, хто сьогодні опікується унівеситетом та факультетом за те, що наші мрії та сподівання не зникли в нікуди, а продовжують давати достойні плоди. Наснаги Вам й віри в себе та в несхитність українського духу!

Напередодні новорічних та різдвяних свят щиро бажаю радості, любові, достатку в домі, щасливої та щедрої долі, а впевненість у завтрашньому дні хай назавжди наповнює Ваші серця!

Сподіваюся, що Ви підходите до цих свят з новими здобутками і далекосяжними планами. Нехай Новий рік та Різдвяна Зоря принесуть у Ваші домівки веселий настрій, здоров’я, щастя, гучну колядку та зігріють радістю серце.

Щасливого Нового року та веселого Різдва!

З щирою повагою, професор Василь Горбачук