Щорічно в листопаді в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 років. 26 листопада на факультеті спеціальної освіти студенти та викладачі об’єдналися, щоб згадати минулі події й віддати дань мільйонним жертвам геноциду українського народу.

Репресивні методи Голодомору – це нереальні вимоги до сільськогосподарств України щодо хлібозаготівлі, які неможливо було виконати. Українські сім’ї залишились не лише без хліба, у них було вилучено всі без винятку продукти. Діти, люди похилого віку, жінки, чоловіки – радянську владу не цікавило, хто вмирає від голоду. У 1933 році британський журналіст Гарет Джонс став свідком цих жахливих подій, зафіксував їх та опублікував статтю «Тут немає хліба» про голод в Україні, яку передрукували в газетах Manchester Guardian і New York Evening Post.

У своїх доповідях студенти факультету спеціальної освіти проаналізували документальну інформацію щодо Голодомору на Донбасі. Зробили висновки, що страшний урок історії для українців полягає в тому, що, утрачаючи власну державу, ми стаємо беззахисними перед злочином геноциду.

Не можна забувати або не помічати уроки історії, ми не бажаємо переживати все це жахіття знову. Тому ми засуджуємо всіх винних у Геноциді українського народу, ми пам’ятаємо його жертви й кожної четвертої суботи листопада запалюємо свічки пам’яті.

Буде лише так – Україна вільна й незалежна, мирна та квітуча!