Студенти факультету спеціальної освіти підтримали Всеукраїнську акцію «16 Днів проти насильства», яка призначена привернути увагу громадськості до проблем насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, а також активізації діяльності державних структур і громадських організацій з метою захисту прав жінок та формування ненасильницької ідеології в суспільстві.
У всіх академічних групах було проведено виховну годину на тему «Проблеми насильства у сім’ї та жорстоке поводження з дітьми» з переглядом фільму Р. Бикова «Я сюди більше не повернусь…», обговоренням його змісту та висновками щодо необхідності проведення спеціальної профілактичної роботи з батьками та інформуванню дітей про їхні права.
Зміст короткометражного фільму, який розповідає про долю нікому не потрібної дівчинки з неблагополучної родини, шокував студентів. Вони знали про те, що є родини, у яких діти зазнають насильства, проте дуже боляче було побачити батьків, чия байдужість, невігластво, обмеженість, тупість калічать життя власних дітей.
Студенти гаряче обговорювали проблему насильства, адже по сюжету фільму мати-алкоголічка б’є і виганяє шестирічну доньку з дому. Дитина тікає в затишний куточок в лісі, де вона ховає свої іграшки. Вона грає з ними, копіюючи своє життя, сповнене кошмарів, побоїв і лайки матері. Нічого іншого вона просто не знає. Потім вона йде додому, але, згадавши, що її там чекає, кричить: «Я сюди більше ніколи не повернуся» і … обриває своє життя.
Студенти зробили висновок, що неможна бути байдужими свідками насильства у будь-якому його прояву, особливо, якщо це стосується дітей. За результатами проведеного заходу майже всі написали розповіді-роздуми на цю тему. Пропонуємо лише одну з них, написану студенткою 1-Б курсу Смоляковою Наталією:
«Дитяча психіка вразлива і беззахисна. Вона дуже чутлива до батьківських сварок, непорозумінь і образ. Іноді батьки не звертають увагу на те, як легко вони можуть образити свою дитину. Часто, повертаючись з роботи стомленими і роздратованими, вони вимішують весь негатив на дітей, в найкращому випадку грубими словами і зауваженнями, а в гіршому синцями і подряпинами. Побої, зґвалтування, часта відсутність їжі, примушення важко працювати, жебракувати, красти – це далеко не весь перелік жорстоких проявів батьківської «любові». Можна побачити дітей на вулицях з пляшкою пива або цигаркою в руках. Така поведінка не дивна, адже діти копіюють її з власних батьків.
День у день маленький хлопчик чує від мами: «Ти не такий як усі, ти все робиш погано. Поглянь на Дмитрика, він кращій за тебе». Спочатку маленький хлопчик намагається виправити помилку, але мама наполегливо стверджує, що сусідський Дмитрик все одно кращій. Тоді маленький хлопчик, не знайшовши батьківської підтримки, зачиняється в собі і таємно накопичує образу на Дмитрика та мріє стати сильнішим аби помститися. Потім хлопчик стає кримінальним злочинцем, який безжально насправляється з ворогами і жорстоко поводиться з власними дітьми. Часто батьки не замислюються, що постійні докори, зауваження і порівняння з іншими більш слухняними та працьовитими дітьми є моральним насиллям над дитиною, яке може призвести до сумних наслідків.
Тож як запобігти появі проблемних родин? Існують реабілітаційні центри, де і батьки, і діти можуть отримати психологічну і медичну допомогу,. Дітей навчають робити добрі справи, спілкуватись з однолітками, а головне, вчать на їх власних прикладах, що таке добре, що таке погано. З батьками проводяться психологічні тренінги, а також пропонують пройти курс лікування від негативних залежностей. Нажаль, не багато сімей з’являються на порозі таких центрів, і питання про жорстокість і насилля над дітьми залишається відкритим. Діти – наше майбутнє, майбутнє в наших руках. Треба пам’ятати про це».