За все, що маю, дякую тобі,

За все, що маю і що буду мати…

М. Луків

До Дня матері студенти факультету спеціальної освіти провели виховний захід, на якому ділилися враженнями, спогадами, емоціями, що виникають у них при спогадах про найдорожчу на світі людину. Вони розповідали, читали вірші, цитували прозу про маму. А потім усі накопичені враження вийшли за межі аудиторії. Дівчата поспілкувалися з різними людьми, які також висловились щодо теми материнства.   Закінчилось тим, що Аня Прокопенко (студентка 3-го курсу) висловила власні роздуми у розповіді, а Анна Бартиш (студентка 5-го курсу) записала відео-звернення до всіх нас. Нижче наводиться розповідь-роздум Анни Прокопенко (без скорочень) та додається відео.

Ніколи не знаєш, з чого почати, коли запитують про значення в твоєму житті такої людини, як Мама… Відразу мозок, швидко проводячи сигнальні імпульси, видає багатометровий свиток, знаєте, як в давні часи, з настановами та приказами. Він переповнений різноманітними відповідями, яскравими спалахами згадок, емоцій, вражень. Тому просто заплутуєшся в цій величезній аркушевій скрині інформації та запинаєшся на декілька хвиль, аби хоч один записаний рядочок вхопити та до пуття розкрити, передати іншим.

«Ось, так, ніби спіймала (-в) думку», - кажеш співбесіднику. І тут плин часу повертає розповіддю в далеке минуле, коли молода жінка з гарним ім’ям під серцем носила маленьке дитятко та весь час ласкаво розмовляла, погладжуючи животик. Починаючи з першої хвилини життя, з першого вдиху та крику саме мама завжди біля тебе. Вона своїм теплом та добрим словом заспокоїть, приголубить.

Перші свідомі рухи, перші кроки та слова – усе це завдяки їй, рідненькій, що віддає свій час, здоров’я та сили аби виховати й навчити головному – бути Людиною. Так, саме Людиною із великої літери – і не інакше! Вона з татом передає досвід інших поколінь, що червоною ниткою тягнеться крізь усе життя, допомагаючи та наставляючи на вірний шлях.

Коли ми стаємо дорослими, вилітаємо з родинного дому, так тяжко матусі змиритись із самостійністю свого чада. Хочеться огородити його від усіх поганих впливів, подій та ситуацій, що затягують чорною дірою. Хочеться, щоб жодного разу дитина не припустилася помилки, не пускала сльози та не розбивала колін. Проте то теж досвід, який вона має вже пройти сама, без допомоги інших.

Згадуючи свою дорогу маму, розумію, що вона готова віддати та віддає останнє. Просто так, без жалкування. Вона в першу чергу нагодує, одягне своїх дітей та чоловіка, а вже потім, у останню чергу, подумає за себе. Це варте величезної поваги та шани - наскільки ми часто сваримось, адже в кожного на одну й ту ж саму ситуацію своя життєва позиція, погляд. Мама лише підказує як добре зробити, із її боку, – завжди хоче, щоб її дитина була найкращою. І це цілком зрозуміло.

Асоціації до слова «мама» - це тепло, затишок, завжди напечені пиріжечки чи коржики. Це розуміння того, що тебе завжди чекають додому, люблять та поважають. Родинний дім – там, де відчуваєш гармонію і рівновагу всього світу.

До речі, а чи намагались ви запитати у літніх та молодших людей, що ж для них означає слово» мама»? Хм… Б’юсь об заклад, що і думки такої у вас не виникало до цих пір. То не біда! Якраз для вас я і підготувала добірку цікавих думок людей різного покоління та професій. Це дійсно цікаво, дізнатись як мислять інші люди:

«Мама – це мудрість, і зараз я з кожним роком у цьому переконуюсь. Це не просто слово – це якість, воєдино зібрана з ласкавістю, щирістю, добротою. Бо мудрість іде від серця, під яким матінка носила дитя» (Алла Василівна Прокоф’єва, пенсіонер, учитель початкових класів).

«Перше слово, із якого дитина пізнає мовленнєвий світ - це «мама». Спочатку воно не означає нічого, та потім із плином часу - любов до світу. Так, це саме перша любов кожного з нас. І з кожним вимовленим словом малюк розпалює її все більше. Для мене слово «мама» означає початок людського життя» (Сергій Мякинніков, програміст).

«Мама – найрідніша, найдорожча людина, яка подарувала мені життя, навчила ходити. Вона дарує мені ласку, турботу та свою безкінечну любов. Тільки вона може вислухати, зрозуміти й дати пораду» (Крістіна Грязнова, студентка філологічного факультету).

«Мама – це берегиня сімейного вогнища, людина, поряд із якою тепло й затишно в будь-яку пору року. Завдяки їй у моєму житті стало звичним слухати вранішні новини на радіо, вирощувати кімнатні рослини та збирати фотографії в альбом. Усі ці, нібито, дрібнички, допомагають мені відчувати себе зручно тоді, коли мама поряд. Бо ж вдома завжди грало радіо, на підвіконниках квітли запашні фіалки, а в серванті лежала ціла низка альбомів» (Христина Ковальова, студентка факультету спеціальної освіти).

Ось такі досить різні відповіді я отримала на питання про найважливішу людину - Маму. Що ж до моїх батьків, то татко говорить так: «Мама – це мама, рідне.. Це потрібно розуміти, а не розповідати.»,- я з ним цілком згодна. Ту любов та вдячність мамі не можна передати словами, вона граничить більше з різноспектровими почуттями, аніж із з’єднаними звуковими символами.

У висновку напишу матусиними словами: «Ненька, матуся, мамочка… Це завжди посмішка, ласка, постійна підтримка з вуст. Якщо попрохають назвати її одним словосполученням, то це буде – Серце Світу». Так, саме Серце світу.

Цінуймо ж її, бо вона у нас одна…

Пропоную переглянути відео Анни Бартиш, адресоване всім матусям.

{youtube}UzV058_qLc0{/youtube}