Календарні свята і обряди – складний фольклорний комплекс, у якому поєднуються раціональний досвід і релігійно-магічні вірування, високо естетичні традиції та пережиткові звичаї.
Більше третини днів року у наших предків займали свята. Свято – від слова «святий», «святість». Отже, це день, який служив для освячення людини, для очищення її душі, для того, щоб привести себе у відповідність з вищими законами буття, у гармонію із Всесвітом, із природою. Адже людина – частинка космосу, частинка природи, і вона невід'ємна від них.
Під час кожного свята здійснювалися певні обряди. Обряд – від слова «ряд», «рядити», «порядок». Отже, обряд створював порядок, лад у всьому: у житті людини, у стосунках з іншими людьми, з Богом.
Тож давайте звернемося до духовних джерел наших предків, до свят та обрядів, які давали їм духовну силу, подивимося, звідки ідуть їх давні витоки, щоб не загубити тієї ниточки, яка зв'язує нас з минулими поколіннями, щоб очистити і освятити свої душі.
Звичаї наших предків – це скарб українського народу.
Свято Катерини - свято дівочої долі
Катерина по раю ходила,
Катерина в Господа просила:
Подай щастя молодій дівчині,
Що вгодила Святій Катерині.
Серед численних жіночих свят, що сповідувалися лише представницями “слабкої статі”, найзнаменнішим є празник святої великомучениці Катерини (“чиста душею” — так перекладається її ім’я з грецької), що припадає на 7 грудня. У народі 7 грудня вважалося справжнім жіночим святом. Дослідники дохристиянських вірувань вважають, що колись це було свято «Дівочої долі», але згодом церква пов'язала його з великомученицею Катериною, мощі якої поховані 307 року і віднайдені у VІІІ сторіччі. Її ім’я перекладається з грецької як «чиста душею».
Свята Катерини
За переказами, вона була дуже вродлива, високоосвічена і багата. Їй було 17 років, коли вона прийняла християнську віру і відтоді проповідувала вчення Ісуса Христа. За наказом імператора Максиміліана, після тривалих умовлянь відректися від Христа, кати кинули її до в'язниці і тримали без їжі і води, а потім почали колісувати.
Та ось ангел Господній зійшов із неба і зробив так, що великомучениця лишилась цілою і неушкодженою, а колеса розлетілись на друзки. Тоді Катерині відрубали голову мечем. Померла вона близько 373 року. Через декілька років єгипетські християни знайшли останки мучениці й поховали їх у монастирі на Сінайській горі.
Великі страждання св. Катерини навернули багатьох язичників до віри Христової. Серед них — царицю Августіну, дружину Максиміліана, Порфирія Стратилата і 200 воїнів, які спостерігали за її страшними муками.
Місце страти Великомучениці Катерини і сьогодні показують в Олександрії туристам. Віруючі жителі Олександрії встановили мармурову колону, на якій висікли голову св. Великомучениці. Ця колона й зараз стоїть у храмі св. Сави.
Народне свято Долі
У дохристиянські часи наші пращури цього дня відзначали свято Долі. Для того, щоб умилостивити її, Богиням Долі — Рожаницям приносили подарунки та безкровне жертвоприношення. Цей день вважався святом привертання кохання і любові. Це підтверджують і всі гадання, вечорниці, традиційна їжа, кликання долі і піст парубків.
Із поширенням християнства на свято Долі наклалося свято Катерини, яка теж стала у нас заступницею шлюбу та наречених.
Пiд Катерину дівчата ворожать про свою долю, вагiтнi жiнки молилися про легкi пологи. Навіть парубки постилися, щоб Доля послала їм гарних, добрих і працьовитих дружин.
Колись давно оповідали наші бабусі, що жінка має дві долі – від Господа і від нечистого. Та аби ж не вчепило від того, що не згадується при хаті, матері навчали дівчаток, щоби з малечку годили та молилися до Святої Катерини – нареченої Христа. Ось як описує цю етнографічну оповідку – заповіт письменниця Г. Маковій: «Катерині вгоджати – злого слова нікому не сказати, в піст скорому до рота не брати, тата і маму щиро шанувати, старині допомагати, заздрощів у душі не мати… Не сповниш закону, матимеш у сльозах до скону».
Ворожіння на Катерини
Найпопулярнішими були гадання з тваринами. Наприклад, із півнем, якому ставили миски з зерном, водою та дзеркалом і дивилися, куди він піде. Якщо птаха підходив до води – суджений мав бути пияком, до зерна — працьовитим хліборобом, а до дзеркала — паничем, проте самозакоханим ледарем.
Ще готували пиріжки на воді, взятій з криниці до сходу сонця, натирали їх салом і розкладали на лаві, потім пускали у хату собаку. Чий пиріжок він з’їдав — та дівчина протягом року мала вийти заміж, якщо ж ні – залишалася дівчиною. Якщо пес скидав пиріжок на підлогу – це означало нещастя.
Також вранці, до схід сонця, дівчата йшли в садок і зрізали гілочку вишні, потім ставили її у хаті в пляшку з водою і чекали свята Маланки. Якщо до Маланки вишня розів’ється і зацвіте — добрий знак, то й доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту — кепська ознака.
Також увечері дівчата сходилися до однієї хати і варили спільну вечерю — борщ і кашу. Приходили хлопці – починалися розваги. Після опівночі, перед тим, як заспівають перші півні, дівчата брали миску з вечерею, обгортали її новим рушником і йшли «закликати долю». Кожна з дівчат вилазила по черзі на ворота, тримаючи в руках вечерю, і тричі гукала: «Доле, доле, йди до мене вечеряти!» Якщо в цей час співав півень, отже вважалося, що «доля обізвалась», якщо ж ні – то «Доля оглухла і голосу не чула».
У деяких регіонах, зокрема, на півночі та заході України, дівчата і сьогодні, після закликів долі, із кашею ідуть попід хатами і слухають розмови. Якщо у хаті чується сміх і слова: «Хай іде» — це означає, що протягом року дівчина піде заміж і подружнє життя буде щасливим, а якщо сварка, то таке ж нещасливе буде і заміжжя, якщо ж взагалі тихо – доведеться ще дівувати.
За допомогою ворожіння можна було дізнатися, чиє весілля буде першим. Для цього дівчата знімали взуття з однієї ноги і ставили його в ряд від порогу до порогу: чий чобіт першим досягав протилежного порогу — та дівчина перша мала вийти заміж.
Ще поширене сьогодні ворожіння на тарілках. Для нього треба перстень, стрічку, копійки та ляльку. Одна з дівчат повинна відвернутися, а інші ховають під перекинуті тарілки ці предмети. Потім дівчина вибирає якусь тарілку. Перстень означає заміжжя протягом року, стрічка – дівоцтво, копійки – нещастя, лялька – позашлюбну дитину.
Що ж до погоди, то в Україні від свята Катерини колись починалися лютi морози. І у народi казали: «Як Катерина по воді, то Різдво по льоді»; «Якщо на Катерину холодно — то буде голодно».
Свято Катерини вважалося найбільшим і найзнаменнішим серед численних жіночих свят українців.
Шило Н.О.,
бібліотекар чит. зали № 1