Основні напрями виховної роботи

Кожен з напрямів виховної роботи – національне, духовне та моральне, правове, естетичне, трудове, професійне, виховання культури поведінки та спілкування, культури навчальної та науково-дослідної діяльності, екологічне, фізичне − спрямований на досягнення певної мети, вирішення конкретних завдань передбачає використання відповідних форм та методів роботи. Незмінна єдність, взаємодоповнюваність усіх видів виховання є важливою умовою результативності виховної роботи загалом. Формування культури передбачає збагачення та розвиток світогляду студентів як системи знань i переконань щодо довкілля, свого місця та ролі в ньому, кристалізацію життєвих принципів особистісного буття, виховання толерантності, поваги до людей з  іншими світоглядними цінностями.

Неабияке значення має залучення студентської молоді до активного суспільного життя, виконання громадських доручень, особиста ініціатива й участь у підготовці та проведенні культурно-масових i суспільно-політичних заходів.

Реалізують зазначене та основні завдання й принципи виховної роботи в університеті за такими пріоритетними напрямками виховання:

Національне виховання - це історично обумовлена і створена самим народом система ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, спрямованої на організацію життєдіяльності молоді, виховання її в дусі природно-історичного розвитку матеріальної та духовної культури нації. Підґрунтям системи виховання є національний світогляд, філософія, ідеологія. Підвалинами національної системи виховання є засади родинного виховання, етнопедагогіки, наукової педагогічної думки, витоками яких є надбання національної виховної мудрості. Вона охоплює ідейне багатство народу, його морально-естетичні цінності, трансформовані в засобах народної педагогіки, народознавства, принципах, формах і методах організації виховного впливу на молодь (теоретичний аспект), а також систематичну виховну діяльність сім’ї, державних і громадських навчально-виховних закладів, осередків (практичний аспект).

Духовне та моральне виховання – це спрямований, планомірний вплив на морально-емоційний розвиток студентської молоді завдяки організації умов, формування її духовної, емоційної, світоглядної сфер та поведінки відповідно до суспільних норм та морально-етичних цінностей: загальнолюдські цінності – набуті попереднім поколінням морально-духовні надбання, що є основою поведінки й життєдіяльності окремої людини та суспільства загалом;  національні цінності – це історично зумовлені і створені народом погляди, ідеали, традиції, звичаї, обряди, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але вирізняються національними виявами і є підґрунтям соціальної діяльності людей певної етнічної групи; громадянські цінності – це цінності, які мають вияв у почутті власної гідності, внутрішньої свободи, дисциплінованості, повазі до інших, у гармонійному поєднанні патріотичних, національних та міжнаціональних почуттів; сімейні цінності є основними в стосунках у сім’ї: шанобливе ставлення до членів родини, до старших, спогадах про предків, всебічне піклуванні про сім’ю.

Таке виховання сприяє засвоєння студентами моральної культури суспільства, норм поведінки, сприйняття їх як правил, що регулюють власну життєдіяльність. У наслідок морального виховання досягається єдність етичних знань, моральних почуттів та переконань i потреб у високоморальних вчинках. Важливим показником рівня моральності особистості є ступінь зрілості її основних рис: честь, совість, гідність, доброта, відповідальність, сором, принциповість. У моральному вихованні синтезовано принципи й норми загальнолюдської моралі та національної моральної цінності. Моральне і правове виховання забезпечують формування культури людської поведінки.

Правове виховання - це формування соціально зрілої, відповідальної поведінки студентської молоді на підстві знань, норм i принципів чинного законодавства України, поваги до прав i свобод інших людей, шанобливого ставлення до державних символів. Правова культура особистості невід’ємна від активної протидії особам, організаціям й установам, що порушують закони, зазіхають на територіальну цілісність i незалежність України, завдають збитків державі та її громадянам.

Основним складником цього напряму виховання є правова освіта, яку забезпечують викладання правових дисциплін, пропаганда чинного законодавства викладачами університету, організація зустрічей студентів і співробітників університету з працівниками правоохоронних органів, проведення «круглих столів», вечорів запитань i відповідей, виставок тематичної літератури.

Важливим засобом правового виховання в ДДПУ є створення атмосфери вимогливості щодо сумлінного виконання студентами своїх функціональних обов’язків, дотримання положень i правил внутрішнього розпорядку університету, наказів та розпоряджень керівництва університету.

Естетичне виховання  передбачає розвиток естетичних почуттів, смаків, поглядів, формування естетичного ставлення до дійсності, творчої активності студентської молоді. Таке виховання здійснюють завдяки лекційним курсам, що містять естетичні знання, а також у процесі роботи гуртків і студій, участі студентів у художній самодіяльності, відвідування музеїв, театрів, виставок, проведення зустрічей у літературно-музичних, театральних вітальнях, зустрічі з діячами літератури та мистецтва, організації чемпіонатів КВК, різноманітних інтелектуальних ігор, організації щорічного фестивалю творчості студентів «Студентська весна», дебюту першокурсників «Алло, ми шукаємо таланти!».

Трудове виховання має на меті формування любові до праці, потреби в набутті знань i вмінь професійно здійснювати діяльність, реалізовувати через неї свої нахили та здібності, виконувати власні обов’язки професійно, відповідально, якісно. Трудове виховання ефективно впливає на становлення й розвиток волі, здатності цілеспрямовано переборювати труднощі, що виникають на життєвому шляху людини, сприяє усвідомленню цінності праці та її провідної ролі в утвердженні індивіда в суспільстві й розвитку суспільних відносин, учить правильно організовувати трудовий процес, творчо, ініціативно та зацікавлено ставитися до праці, її результатів, до людей, які люблять i вміють працювати.

Трудове виховання здійснюють передусім завдяки залученню студентів до конкретних видів діяльності. Основний вид праці студентів – навчання. Належно організований навчальний процес спонукає студентів до цілеспрямованого набуття знань i досвіду, сумлінного виконання обов’язків, оволодіння обраною професією. Формування поваги та любові до праці й потреби в ній відбувається також завдяки залученню студентів до інших видів діяльності, зокрема громадсько-політичної, науково-дослідної, художньої самодіяльності, спортивних змагань та суспільно корисної праці.

Неабияку роль у трудовому вихованні відіграють ректорат, деканат, кафедри, первинна профспілкова організація студентів та аспірантів, органи студентського самоврядування, наукове студентське товариство.

Професійне виховання взаємозв’язане з трудовим і є його логічним продовженням. Суттю професійного виховання є становлення студента як фахівця. Розв’язанню зазначеного завдання підпорядковано діяльність усіх структурних підрозділів ДДПУ, насамперед ректорату, деканатів, кафедр та кураторів академічних груп i кожного викладача.

Навчальний процес в університеті є основною ланкою професійного становлення студента. Принципово важливо поєднувати теорію i практику, з найбільшою ефективністю передавати студентам потрібний обсяг знань i вмінь, навчати їх систематично працювати над собою, уміло послуговуватися набутими знаннями в ринковій економіці. Лекції, практичні заняття, зустрічі з фахівцями, самостійна робота в бібліотеках, науково-дослідна робота, підготовка курсових, дипломних та магістерських робіт – це одні з форм роботи на шляху професійного становлення майбутніх фахівців. Важливою в цьому процесі є особистість викладача, передусім дисциплін фахового спрямування. Одним зі складників становлення є оволодіння знаннями та навиками роботи з людьми, психологічна готовність працювати в ринкових умовах та відповідати за наслідки власної роботи. Результатом професійного виховання є любов i повага до обраної професії, глибокі та різнобічні фахові знання i вміння, творчий підхід індивіда до розв’язання наявних проблем, готовність приймати нестандартні рішення, особиста відповідальність за справу, відкритість для нових досягнень науки, техніки й практики.

Виховання культури поведінки та спілкування спрямоване на набуття сукупності усталених морально-естетичних і соціально значущих якостей особистості, які виявляються в повсякденному житті та умінні співіснувати з іншими людьми.

Виховання культури поведінки ставить за мету засвоєння моральних вимог суспільства, закріплених у нормах, принципах й ідеалах, та їх інтеграцію в особистий досвід.

Виховання культури спілкування так само передбачає формування таких якостей:

• гуманності й толерантності;
• уміння передбачати морально-психологічні наслідки власної поведінки;
• здатності до компромісів.

Виховання культури навчальної та науково-дослідної діяльності – це цілісна, багаторівнева, відкрита особистісно- й ціннісноорієнтована система творчої самореалізації, саморозвитку, самовиховання, заснована на інтеграції логічних, інтуїтивних, евристичних, рефлексивних, емпатійних компонентів.

До найбільш ефективних педагогічних технологій, які забезпечують саморозвиток і самовиховання студентів, належать:

• технологія проблемно-пошукового навчання;
• особистісно-орієнтовані технології організації навчально-виховної діяльності студентів;
• тренінги творчого саморозвитку, особистісного зростання, релаксації, аутотренінгу;
• ігри-дослідження;
• суб’єктно-орієнтовані дослідні практикуми;
• інформаційні технології.

Екологічне виховання спрямоване на формування екологічної культури особистості, що регулює взаємовідношення людини та природи й орієнтує студента на збереження та відновлення природи як середовища існування всього живого. Здійснюють екологічне виховання завдяки лекційним курсам екологічного спрямування та виокремленню екологічного компонента в майже всіх навчальних дисциплінах, а також завдяки роботі студентського наукового товариства, екологічних гуртків, організації екскурсій до краєзнавчих музеїв, на підприємства, туристичних походів, проведення тижня Землі, природоохоронних акцій та заходів.

Фізичне виховання – утвердження здорового способу життя як невід’ємного компонента загальної культури особистості, протидія чинникам, що негативно впливають на здоров’я членів вузівського колективу, вироблення вмінь самостійного використання методів і форм фізичної культури в трудовій діяльності та відпочинку. Фізичне виховання реалізують на заняттях з фізичної культури, завдяки діяльності колективів фізкультури на факультетах, спортивному клубу ДДПУ, роботі спеціальних медичних груп і груп лікувальної фізкультури, роботі спортивних секцій, клубів, проведенню спортивних змагань, спартакіад, турнірів, зустрічей, туристичних походів, молодіжних акцій проти куріння, алкоголізму, наркоманії тощо.