Спасибі вам, сивоголові,
Вітчизни-матері сини!
Немає правди у війни,
Вона лиш в мирі та любові!
За вікном вирує весна. У всій своїй пишності перших рясних квітів, цвітінні дерев, тихім шелесті яскраво-зелених трав. Ця ніжна красуня дарує нам кілька знакових свят і пам’ятних днів, що змушують замислюватися над історичною долею українського народу в його одвічному стремлінні до розбудови власної держави. І особливе місце в календарі таких дат посідають День пам’яті та примирення (8 травня) і світлий День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня).
Сьогодні, із висоти 75-літньої давнини, усе глибше переконуємося в тому, що найбільша людиновбивча війна стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського, які ставили геополітичні інтереси вище за права і свободи людини. Крім цього, слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів, народжених нерозумним бажанням володіти всім світом.
Заручившись підтримкою деяких союзників, нацисти підкорювали країну за країною по всій Європі, встановлювали там "маріонеткові" уряди, засобами пропаганди заманювали до своїх збройних сил молодь. Гітлер мріяв про світове панування. А німецький народ, принижений репараціями Першої світової, убачаючи в Гітлері спасителя, цілком підтримував свого керманича в його амбітних планах. І здавалося, перемога буде близькою й блискавичною. Та не судилося Адольфу Гітлеру досягти задуманого. Не судилося, бо не взяв до уваги оту незбагненну жагу до життя, любов до рідної землі простого радянського солдата та його бажання перемогти, щоб більше ніколи не повторилося це лихо на землі; бо не міг збагнути, що йому протистоятимуть солдати, готові виконувати найпекельніші накази вищого командування СРСР, підпільники, жінки й навіть діти.
Дуже прикро, що вже шостий рік поспіль ці скорботні й разом із тим героїчні дати відзначаємо в умовах нової гібридної війни й намаганні агресора не тільки привласнити собі частину нашої території, але й зруйнувати міжнародну систему безпеки. І, як 75 років тому, ворог знову не врахував незламність духу воїна, який свято оберігає своє, рідне. А тому відчув силу й відвагу українських кіборгів, жертовність українських волонтерів, незламність українського народу на шляху до своєї мети. Низький уклін усім, хто наближав у далекі сорокові й наближає сьогодні нашу перемогу.
Напередодні Дня пам’яті та примирення й Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні дуже хочеться, щоб міжнародна спільнота зрозуміла нарешті, що ці пам’ятні дати мають символізувати не тріумф переможців над переможеними, а повинні стати нагадуванням про страшну катастрофу й застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією, бо найбільшою цінністю людства є мир і спокій на планеті Земля.
Студент 4-го курсу факультету спеціальної освіти Ярослав Довгоспинний
{youtube}dJXvFyMchAQ{/youtube}
