Зима 2013-2014 рр. внесла докорінні зміни у ментальну свідомість нашого народу й увійшла в новітню історію України як період найактивнішого виявлення людської гідності українців та їх непохитного прагнення до свободи.

21 листопада 2013 р. на Майдан Незалежності вийшли перші протестувальники – найсвідоміші громадяни держави, у серцях яких ще жевріла надія, що Президент Віктор Янукович усе ж підпише документ про Асоціацію з ЄС. Та, на жаль, Янукович цинічно знехтував ці світлі сподівання, а згодом дав жорстокий наказ силою розігнати мирну студентську молодь, яка непохитно наполягала на європейському векторі майбутнього власної держави.

Перші краплі пролитої на бруківку крові вмить подолали почуття страху й байдужості в серцях багатьох тисяч українців і вивели їх на нерівне протистояння з потужною і напівавторитарною системою.

Древній Київ не бачив такої запеклої та рішучої боротьби з часів Другої Світової війни.

Одвічне бажання створити державу, у якій шанують і виконують закони, поважають права людини, цінують свободу слова, об’єднало на Майдані як українців, так і яскравих, активних представників інших народів. Глибоко зворушує і сьогодні вдумливий, та разом із тим сповнений надії на кращі зміни, погляд Сергія Нігояна, викликає глибоку повагу мужність Михайла Жизнєвського.

По-особливому зворушливою є доля баби Люби – літньої самотньої жінки, яка на свою копійчану пенсію купувала борошно й пекла пиріжки для майданівців. Це був справжній подвиг старенької, яка, на відміну від деяких здорових і сильних чоловіків, щодня долала пости озброєних міліціонерів, щоб пригостити смачненьким юнаків і дівчат, які в ці буремні дні стали для неї ріднею. Однак снайперська куля не зглянулася на вік бабусі. Пам’ятаються жахливо-вражаючі кадри теленовин: серед палаючого сміття валяється кошик, а біля нього – бездиханне тіло баби Люби, яка стала своєрідним символом незламності духу.

Події на Майдані не пройшли повз увагу світової спільноти: Україна не сходила зі шпальт багатьох провідних газет і журналів. У низці країн нарешті збагнули, що Україна – окрема держава, її перестали асоціювати з СРСР, а відтак – із Росією. А ще протистояння в Києві додало рішучості до появи революційних настроїв у Росії та Білорусі як у державах недемократичного ладу.

Із плином часу все важче стає усвідомлювати той факт, що вся Небесна Сотня навік залишилася на зимовій бруківці, щоб для рідної України настала нова весна – весна здійснення мрій і сподівань кожного героя, весна докорінного перетворення життя українців, весна миру й справжньої незалежності нашої держави у світовому просторі.

Революція Гідності дала величезний шанс на те, щоб дощенту змінити прогнилу систему управління державою й створити прийдешнім поколінням умови для гідного та щасливого життя.

Довгоспинний Ярослав –

студент 1-Б курсу факультету спеціальної освіти