19 квітня на факультеті спеціальної освіти відбулася виховна година, присвячена Дню вишиванки. Цей яскравий захід мав назву «Сонячно в душі від вишиванки». Основною метою було згадати традиції та обряди українського народу, пов’язані з вишиванкою. Овчаренко Вероніка назвала це свято – святом душі і розповіла про історію виникнення вишиванки. Найцікавішою була доповідь Алєксєєвої Марини,  яка наголосила, що впродовж тисячоліть на вишиванці відображаються думки і настрої людини, що її творила, та  презентувала зразки вишитого українського одягу та рушники.  Прокопенко Анна висловила думку, що вишиванка – це наша національна гордість. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. За традицією вишита сорочка передавалася з покоління в покоління, із роду в рід як родинна реліквія. Цей український оберіг пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини.

Прокопенко Анна поділилась власними роздумами щодо цінностей духовних…

За тлумачним словником, вишиванка - це національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь - зв’язок, що не переривається віками. Вишиванку передають із роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. За формою – це біла вишита сорочка, виготовлена з льняного чи конопляного полотна домашньої роботи.

Історія того полотна з переплетеними у візерунок нитками тягнеться ще з давніх часів, коли традиції, обряди й символіка були одними з найважливіших елементів у житті українців. Перші вишиванки були не просто елементом одягу. Вони мали більш містичне значення. Слов’янські народи вдягалися у розшиті сорочки для захисту від зла. Вигадливим орнаментом прикрашали комір, рукава й поділ виробу. Навіть новонародженим дарували вишиванки для того, що б ця сорочка оберігала дитину від всього поганого.

Останнім часом українські вишиванки стали популярнішими за будь-який модний бренд. Їх носять дорослі і діти, чоловіки і жінки, українці та іноземці. Якщо раніше подібний одяг одягали лише на тематичні заходи або на «Парад вишиванок», то сьогодні вишиті сорочки стали невід’ємною частиною повсякденного й ділового гардероба.

День вишиваної сорочки – свято багатофункціональне, традиційне й гармонійне. Надзвичайніше в ньому – чудові та усміхнені українці. Та, насправді, одягнути одяг ручної роботи – це значить не лише відмінно виглядати, це оприлюднювати свою приналежність до українського народу, його історії, сьогодення та майбутнього; це засвідчувати свою позицію. Іноді нам говорять, що одягнути вишиванку - ще не бути вірним своєму народу… Частково це так, але з іншого боку, якщо не одягати вишиванки, не розмовляти і не зберігати свою мову, не берегти творчість Тараса Шевченка й Лесі Українки, не пам’ятати історично важливі дати, не співати українських пісень… Тоді чим ми будемо наповнені? Якими цінностями буде наповнена наша нація?

Як писала Леся Воронюк, засновниця всеукраїнського свята «День вишиванки»: «Зберігати наші символи і культуру загалом – це зберігати самих себе!»

Цінуймо ж та бережімо нашу багатогранну, неповторну й різнобарвну культуру, адже це «генетичний код нації», наша гордість і краса.