Традиційно, починаючи з 2011 року, на різдвяні канікули, студенти філологічного факультету під керівництвом доцента кафедри української мови та літератури Лисенко Наталії Василівни відвідують чарівні Карпати. Так сталося й цього року, крім того в мандрівку разом із філфаком вирушили й дівчата з факультету ПВПК. Це п’ятий ювілейний заїзд, який розпочав цілий цикл виховних заходів, приурочених 20-річчю із дня заснування філологічного факультету.

Подорож була просто неймовірна і захоплююча. Розпочався  тур «Різдвяне Закарпаття»  із знайомства з містом, розташованим на березі р. Латориця. Історія міста щільно пов’язана з історією замку, який згадується 1393 р., коли угорський король Сигізмунд І подарував князю Федорові Коріятовичу місто Мукачеве. Це і замок «Паланок», і Святомиколаївський жіночий монастир, і готична каплиця св. Мартіна, і палац графів Шенборнів «Білий будинок», і міська ратуша… По дорозі на базу відпочинку заїхали в гості до Медовика та Винороба Куцина Юрія Івановича – організатора етнографічного музею «Калина 3 в 1» (музей гуцульського побуту, картинна галерея, ботанічний сад). Дуже гостинно нас зустрів дідусь-пасічник, який провів екскурсію по своєму музею, ми дуже багато дізналися нового про давнє життя гуцулів.

Але найцікавіше ще було попереду… Карпати!!... Ми були настільки зачаровані їхньою красою, що просто втратили дар мови, сльози переповнювали очі, а на душі були хвилюючі поколювання. Наші мрії стали реальністю. Найбільше порадувало те, що ми жили взагалі майже у самого підніжжя гори, а поруч протікала нестримна гірська річка, пейзажі там просто пречудові! Кожен день був насиченішим від попереднього, море емоцій, багато нових знайомих, особливо серед місцевих жителів, а ще ми змогли почути живу мову Закарпаття.

Мальовниче село Руська Мокра, що розташоване безпосередньо серед гір, це дійсно місце, де можна відпочити душею й тілом, набратися життєвих сил та сповнитися почуттям ейфорії, яка надихає жагою до життя! Чого тут тільки не торкнешся, побачиш чи почуєш, – усе пронизує тебе світлом добра, просочує цілющим бальзамом. Це і катання на лижах, сноубордах і санчатах, і підйом на гору Кохання (1000 метрів над рівнем моря) зі смаженням ковбаски на вогнищі, і  шашлик у гірській колибі, і похід до джерельця живої, прісної водиці, яка не замерзає навіть у найхолоднішу пору…

Підйом на гору Кохання, хоча й тривалий, але запам’ятається надовго, якщо не на все життя: радість підкорення вершини, поспішний спуск мокрим, слизьким камінням, але ж скільки емоцій!!! Останній вечір у готелі в Різдвяну ніч, запам’ятається нам надовго Народним Вертепом, яким порадували нас місцеві жителі, смачною вечерею, феєрверком та запуском «серця Донбасу», що став символом Миру і Єдності Сходу і Заходу..

На зворотньому шляху додому ми пройшлися вулицями Шаян, Хуста, скуштували мінеральної води в бюветі, відвідали різдвяні ярмарки,   побували в с. Іза – центр лозоплетіння – село народних умільців з виготовлення традиційних і сучасних виробів із лози; дегустували різні види закарпатських сирів; здійснили екскурсію на оленячу ферму, а на вівцефермі «Бараново» поринули у світ  наповнений неповторними смаками закарпатських делікатесів (сир, бринза, вурда, ковбаски, сметана, вершки, кефір, йогурт). Тварини були дуже привітними, вони зарядили нас позитивними емоціями перед самим поверненням додому, адже так не хотілося покидати ці краєвиди, хотілося продовжити якомога довше ці прекрасні дні.

Побільше би таких гарних мандрівок та таких хороших людей у нашому житті! Мрійте – і нехай мрії збуваються!

Ганна Шевченко, Неля Смірнова,

студентки філологічного факультету