ЗІНЧЕНКО ВІРА МИКОЛАЇВНА

ЗІНЧЕНКО ВІРА МИКОЛАЇВНА

Кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри дошкільної освіти та соціальної педагогіки,

член-кореспондент Міжнародної академії наук

педагогічної освіти (м. Москва)

08.05.1941 - 31.10.2006р.р.

Віра Миколаївна працювала на кафедрі дошкільної педагогіки Слов’янського державного педагогічного інституту з 1964 року. Захистила кандидатську дисертацію у 1986 році за темою: “Воспитание самостоятельности у детей 5-го года жизни в процессе занятий по изобразительной деятельности”. З 1991 року завідувала кафедрою дошкільної педагогіки. Входила в наукову групу, яка була створена Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук України, з розробки концептуальних та технологічних аспектів проблеми встановлення послідовних зв’язків у навчанні та вихованні дошкільників і молодших школярів.

Віра Миколаївна постійно опікувалася професійним зростанням кадрів, надавала їм науково-методичну допомогу, створювала і розвивала новий напрямок – дослідження проблем вищої педагогічної школи, підготовка вихователів до роботи в умовах незалежної України.

Під керівництвом В.М.Зінченко набули поширення творчі пошуки в навчальному процесі, побудованому на засадах гуманізму, безперервності, наступності, впроваджувалися нові педагогічні технології, методи інтерактивного навчання, новітні методики, створювалися авторські програми зі спеціальних дисциплін, навчальні посібники, запроваджувалася кредитно-модульна система навчання.

Віра Миколаївна була люблячою донькою, сестрою, вірною дружиною, турботливою матір’ю, люблячою бабусею для своїх онуків. Сенсом життя Віри Миколаївни було служіння педагогіці і великій справі виховання і навчання майбутнього педагога.

Зі спогадів...


Віра Миколаївна любила Людей, любила Красу і Життя. Вона любила студентів і вміла з ними спілкуватися. Поруч з нею усім було тепло, кожен відчував себе творчою і яскравою особистістю. Вона була сповнена цікавих ідей – і не все встигла реалізувати…

Віра Миколаївна допомогла й мені знайти себе і свій шлях у науці. Вона продовжує земне життя у своїх учнях, які, вірю, завжди будуть вдячні їй. «Ученик не бывает выше своего учителя; но, и усовершенствовавшись, будет всякий, как учитель его» (Лука, VІ : 40).

О.О Дронова,

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри дошкільної освіти


Удивительная судьба, яркая творческая личность, талантливый педагог и ученый, замечательная женщина, душевная, щедрая и заботливая, внимательная и обаятельная – такой останется в моей памяти Вера Николаевна.

Дарила себя бескорыстно, искренне радовалась успехам учеников, вселяла оптимизм. Была неиссякаема на выдумки, обладала потрясающей интуицией в отношении потребностей и интересов студенчества, уникальными организаторскими способностями, легко импровизировала, увлекала на эксперименты – таковы мои впечатления от многих лет общения с Верой Николаевной.

Благодарна душа человеку, подарившему радость профессионального открытия.

М.Б.Головко,

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри дошкільної освіти


Кожного разу, коли згадую Віру Миколаївну, я чую її голос. Це голос життєрадісної, сповненої енергії й оптимізму людини, голос, який мов із самого серця. І нас охоплює впевненість і надія…

Віра Миколаївна могла створити атмосферу радісного світосприймання. І, навіть, у найважчі хвилини земного життя відчувалась сила її духу, її підтримка. Вона завжди була поряд. Ніколи не була байдужою до наших професійних звершень чи невдач, добре знала, що зігріває або непокоїть кожного у його власній домівці. Завжди знаходила слова підтримки, співчуття, материнської опіки. Вона досконало володіла педагогічним мистецтвом. Своєю життєдайною силою та енергією надихала людей на життя, на творчість, на вічний пошук Добра, Істини і Краси…

Для мене Віра Миколаївна була і залишиться назавжди взірцем творчої Особистості, Людяності.

Н.М. Георгян,

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри дошкільної освіти


Важко на душі, щемить серце…Факультет дошкільної освіти та практичної психології поніс велику втрату – не стало з нами великого педагога і вчителя Віри Миколаївни Зінченко, доцента, кандидата педагогічних наук.

Це людина з великим серцем, щирою душею. Вона не знала втоми, працюючи зі своїми учнями. Навіть, знаходячись на лікарняному ліжку, вона працювала: готувала дипломників до захисту, консультувала студентів з написання курсових робіт. Тумбочка біля ліжка замість ліків була завалена книжками, декілька пар окулярів та настільна лампа.

На згадку прийшов такий епізод. Прийшла до неї в лікарню провідати і знайшла Віру Миколаївну в холі з групою студентів-заочників, які консультувались з нею по психологічній службі.

Віра Миколаївна, здавалось, забула про те, що вона знаходиться в лікарні, про сильні болі. На столі купа книжок, таблиці, графіки і вона вся в роботі.

У Вірі Миколаївні мене приваблювали такі риси як відкритість, щирість душі, доброта, мудрість. Вона назавжди залишиться у моєму серці. Вічна їй пам’ять.

В.П Іванчук,

методист заочного відділу навчання


Когда рядом Учитель – есть возможность, сколько бы тебе ни было лет, почувствовать себя учеником: прийти за советом, обратиться за помощью, просто посидеть рядом и услышать, – «вы лучшие, всё получиться, всё будет хорошо».

Невозможно поверить в необратимость, невозможно сказать «была», невозможно забыть уроки величайшего мужества, полученные от слабой женщины.

Мудрость, Благородство и Достоинство – это было в словах, это было в поступках, это было в жизни Веры Николаевны.

О.І. Міхеєва,

старший викладач

кафедри дошкільної освіти